РОЗПАД РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ І ВІДРОДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ України

Протягом 1982-1985 pp. в СРСР тричі змінилося партійно-державне керівництво. Мільйони радянсь­ких громадян байдуже або з роздратуванням спостерігали за цими подіями, що сталися за такий ко­роткий час. Люди розуміли, що зворотною стороною цих подій була прихована, утаємничена бороть­ба на найвищому рівні, що точилася після смерті Л. Брежнєва в 1982 р.

· Л. Брежнєв помер в листопаді 1982 р.

· На чолі держави став Ю. Андропов, який довгий час до цього керував Комітетом держбезпе­ки (КДБ) СРСР.

· В лютому 1984 р. Ю. Андропов помер.

· На чолі держави став К. Черненко — партапаратчик з багатолітнім стажем роботи в ЦК КПРС.

· В березні 1985 p. K. Черненко помер.

· На чолі держави став М. Горбачов — член Політбюро, секретар ЦК, який впродовж тривалого часу працював першим секретарем Ставропольського крайкому КПРС.

М. Горбачов був представником тієї частини партії і керівництва країни, яка прагнула до радикально­го реформування радянської системи шляхом розвитку ринкових відносин, сприйняття демократич­них цінностей. Закінченої програми у М. Горбачова і його прибічників у 1985 р. не було, тому йшов постійний пошук шляхів виходу з кризи, мали місце імпровізації у вирішенні кардинальних проблем суспільного життя

· М. Горбачов в квітні 1985 р. виступив на Пленумі ЦК КПРС з ініціативою розпочати в СРСР рефор­ми.

· М. Горбачов вважав за необхідне шляхом реформ прискорити науково-технічний прогрес, поліпшити управління народним господарством, зміцнити виконавчу дисципліну.

· Пленум ЦК КПРС схвалив пропозиції М. Горбачова.

· В 1986 р. на XXVII з'їзді КПРС (а потім на XXVII з'їзді КП України) на основі пропозицій М. Горбачова і висновків квітневого (1985 р.) Пленуму ЦК КПРС були прийняті документи про основні напрямки економічного і соціального розвитку на 1986-1990 pp. і на період до 2000 р.

· Після XXVII з'їзду КПРС ЦК КПРС (а потім і ЦК КП України) видав низку постанов, спрямова­них на подолання кризових явищ: про вирішення житлової проблеми до 2000 року; про вико­нання Продовольчої програми; про розвиток виробництва товарів народного споживання; про боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом тощо.

· Передбачувані у всіх прийнятих документах показники були принципово недосяжними, запропоно­вані шляхи виходу країни з кризи нічим суттєво не відрізнялися від попередніх реформ.

· Вище партійне керівництво здійснювало деяке оздоровлення громадсько-політичної обстановки в країні звільнювалися політв'язні, було демократизовано виборчу систему на засадах багатомандатності, введено вибори на керівні посади на промислових підприємствах; усуваються з посад корум­повані партійні керівники, консерватори часів «застою» («застоєм» значна частина істориків вважає період розвитку СРСР з кінця 60-х до кінця 80-х років).

1988 р.

Виголошення реформи. Теоретична розробка напрямків її реалізації.

1989 р.

· Початок роботи і зїзду народних депутатів СРСР.

· Обрання нової двопалатної Верховної Ради СРСР.

· Обрання голови Верховної Ради — М. Горбачова

· Оголошення мети, перехід влади від партійного апарату до рад всіх рівнів.

1989-1990 рр.

· Зростає вплив політики гласності на суспільство.

· Починається формування реальної багатопартійності.

· М. Горбачова Верховною Радою СРСР було обрано на посаду Прези­дента СРСР.

· Обрано Верховну Раду УРСР (1990 p.). 1/3 депутатів ВР — представни­ки демократичного блоку, мета яких — поглиблення реформ, демокра­тії, національне відродження України. Головою ВР було обрано В. Івашка, який раніше знаходився на відповідальних посадах в ЦК КПРС І ЦК КПУ.

· Союзні республіки СРСР (в тому числі і Україна) оголосили Декларації про суверенітет.

Характерним явищем 1989-1990 pp. була стрімко зростаюча політична активність суспільства; вона багато в чому залежала від політики гласності, що здійснювалась КПРС.

· Повернення із забуття історичних фактів, які свідомо приховувались (про масові репресії, керманичів революції, страту царської родини, зовнішню політику СРСР в різні періоди тощо).

· Оприлюднення фактів і подій щодо сучасності, які раніше теж приховувались (про економічне ста­новище капіталістичних країн; про Чорнобильську катастрофу, інші екологічні проблеми, про реаль­ний стан в економіці країни; про реформи і характер привілеїв партгоспноменклатури тощо).

· Публікація літературних творів письменників радянської доби, зарубіжних письменників, розповсю­дження яких раніше каралося і не припускалося (О. Солженіцина, В. Гросмана, В Войновича, Є Замятіна, Дж. Оруела та ін.