Система управління ЗУНР

• Народна Рада — вищий законодавчий орган влади ЗУНР.

• Президент ЗУНР, голова Народної Ради (Є.Петрушевич).

• Уряд ЗУНР — Тимчасовий Державний Секретаріат.

• Органи місцевого самоврядування.

• Маєтки великих землевласників (переважно поляків) експропріювались (переходили у влас­ність держави).

• Передбачалося наділити землею малоземельних і безземельних селян. В квітні 1919 р. до цієї роботи приступила спеціальна комісія.

В 1919-1920 pp. —держави-переможці у Першій світовій війні скликали у Парижі конференцію з ме­тою підготовки і підписання мирних договорів. Ця конференція вирішила і долю ЗУНР: було визнано право Польщі на окупацію Східної Галичини, право Чехословаччини — на Закарпаття, Румунії — на Буковину.

• ЗУНР опинилася в міжнародній ізоляції без військової і дипломатичної підтримки країн Європи.

• УНР, що сама воювала на кількох фронтах у 1918-1919 pp., не змогла захистити територію ЗУНР від окупації Польщею.

• ЗУНР не створила через економічні труднощі достатню по чисельності і озброєнню армію, здатну захистити суверенітет держави та її територію.

В січні 1919 р. Тимчасовий Робітничо-Селянський уряд України оприлюднив Маніфест, в якому ого­лошувалось про відновлення радянської влади. На цей час армія Директорії залишила Харків, і туди переїхав радянський уряд. Згідно з Маніфестом Україна набула назву — Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР)*. Зразком для внутрішньої і зовнішньої політики УСРР стала РРФСР — Радянська Росія.

• Створено уряд — Раду Народних Комісарів (РНК). Вона складалась з членів Тимчасового робі­тничо-селянського уряду.

• Головою РНК за вказівкою В.Леніна став професійний революціонер Х.Раковський.

• Скасовані органи державної влади УНР, в тому числі і судові.

• Ліквідовано місцеві органи влади, їх повноваження надано революційним комітетам (ревко­мам) в містах та комітетам незаможних селян (комнезамам) — на селі.

• Створено Всеукраїнську надзвичайну комісію для боротьби з ворогами радянської влади.

• Створювалися революційні суди, трибунали, міліція.

Поки йшла громадянська війна більшовики проголошували політичні гасла, що відповідали споді­ванням широких верств населення: "Вся влада — Радам!", "Земля — селянам!", "Фабрики — робіт­никам!". Але вже на початку 1919 р. політичний курс більшовицького уряду почав змінюватися.

Політичний курс більшовиків в Україні (1919 р.)

· Зміцнення влади КП(б)У, ревкомів, комнезамів.

· Жорсткий контроль держави за виробництвом, націоналізація промисловості.

· Відкидання товарно-грошових відносин як засад функціонування економіки.

· Затягування вирішення питання про передачу землі селянам. Нав'язування селянам колектив­них форм господарювання на землі — колгоспів, радгоспів, комун. Націоналізація землі.

· Жорстоке придушення будь-якого опору радянській владі ("червоний терор").

· Репресії проти капіталістів, поміщиків, офіцерів, а також інтелігентів за фактом походження, ви­ховання, освіти.

· Обмеження суверенітету України, укладання "воєнно-політичного союзу з Росією".

· Курс на встановлення однопартійної політичної системи. Терор проти небільшовицьких партій.

Проти політичного курсу більшовиків майже одразу розпочались масові виступи, причому не тільки буржуазії, але й того самого народу, заради якого більшовики намагалися побудувати соціалістичне (комуністичне) су­спільство, де всі рівні, вільні, немає приватної власності, експлуатації.

Особливо стійкий опір викликала аграрна політика більшовиків, що зводилась до продовольчої диктатури.

· Держава зосереджувала в своїх руках все зерно, що було вироблено в селянських господарст­вах понад споживацьку норму. Норму визначав Раднарком.

· Зерно, вироблене понад споживацьку норму (його назвали "надлишок"), у відповідності з декре­том Раднаркому "Про продовольчу розверстку", вилучалось.

· Вилучення зерна у селян здійснювали комнезами і спеціальні озброєні робітничі загони — продзагони, що використовували примусові заходи (аж до розстрілу) до селян, що відмовлялися віддавати зерно.

· Вилучене зерно йшло на забезпечення хлібом армії, міст, селянської бідноти.

· Селянам суворо заборонялося продавати зерно.

Продовольча диктатура, з одного боку, забезпечувала державу хлібом внаслідок пограбування се­лян, а з другого — посилювала владу держави над окремою особою. "У кого хліб, у того і влада", — часто цитували слова В.Леніна керівники різних рангів.