Сама назва «формальна логіка» підкреслює той факт, що ця логіка займається в основному формою мислень, вивчає їх структурні аспекти.

Під логічною формою мислення розуміють спосіб зв'яз­ку висловлювань, які входять до його складу. З метою її ви­явлення абстрагуються від змістовного аспекту міркування і зосереджуються тільки на тих компонентах, які представ­ляють його формальний аспект.

Таку різницю між формою і змістом провести на при­родній мові дуже складно, бо, мислячи такою мовою, лю­дина не може повністю відволіктися від смислу використо­вуваних нею виразів, які часто розпливчасті, неоднозначні й здатні змінюватися у процесі виведення. Тому з метою вичленення логічної форми в явному вигляді в логіці створю­ються штучні мови, які отримали назву формалізованих мов. Такі мови є «наскрізь символічними»: вирази природної мо­ви замінюються в них спеціальними символами. Мислення при такому підході перетворюється в певний ланцюжок знаків, побудований за суворими правилами.

Побудова моделі, у якій змістовним мисленням відпо­відають їх формальні аналоги, у логіці отримало назву «фор­малізації».

Метод формалізації є основним методом сучасної логіки.

Цей метод широко застосовується також у праві. Однак тут у нього вкладається інший смисл. У правознавстві метод формалізації означає, що для вираження тієї самої думки ви­користовується один і той самий ряд слів чи прийомів. Фор­малізм, притаманний юридичному тексту, виражається у стереотипності, стандартизації стилю і викладу правознав­чих актів і у його уніфікованості. В зв'язку з цим у текстах нормативних документів, як правило, застосовуються стан­дартні терміни, фрази й вирази, стабільні мовні конструкції.

Як видно, логічну форму мислення можна представити за допомогою спеціальної мови логіки. Основними компо­нентами такої мови є логічні й нелогічні терміни.

Логічні терміни звичайно в природній мові виражають за допомогою таких слів та словосполучень, як «усякий», «деякий», «є», «якщо..., тоді...», «...і...», «...або...» та ін.

У нелогічних термінах фіксується певна інформація, про яку йдеться у виразі. Це можуть бути як окремі слова, сло­восполучення, так і цілі речення.

Як видно, зміст мислення виражається саме у нело­гічних термінах. У зв'язку з цим поняття логічної форми можна тепер уточнити таким чином.

Логічна форма мислення — це його структура, яка ви­являється в результаті абстрагування від значень нелогічних термінів.

Для того щоб її з'ясувати, можна замінити всі нелогічні терміни певними символами — змінними. Наприклад, роз­глянемо таке мислення: «Ця посадова особа скоїла злочин, тому що вона отримала хабар». Відновимо його у повному вигляді, тобто визначимо засновки й висновок цього мислення. У результаті отримаємо:

–Якщо посадова особа отримує хабар, то вона скоює злочин.

–Ця посадова особа отримала хабар.

–Ця посадова особа скоїла злочин.

Замінимо прості висловлювання, що входять до складу цього мислення і які є нелогічними термінами, відповідни­ми змінними р і q. Логічним терміном у даному випадку є тільки один сполучник — «якщо..., тоді...».

Отже, логічну форму нашого мислення можна тепер виразити за допомогою такої схеми:

–Якщо р, тоді q

_p_______

–Отже, q

Це схема правильного мислення. Які б конкретні ви­словлювання не підставлялись замість р та q, якщо засновки мислення будуть істинними, тоді і його висновок також буде істинним.

Література.

1. Арно А. Логика, или Искусство мыслить. – М., Наука, 1991 – 413 с.

2. Горский Д. П. Краткий словарь по логике. – М., Просвещение, 1991 – 208 с.

3. Ішмуратов А. Т. Вступ до філософської логіки – К., Абрис, 1997–349 с.

4. Жоль К. К. Вступ до сучасної логіки. – К., Вища школа, 1992 –128 с

5. Тафтул М. Г. Логіка – К., Академія, 1999 – 336 с.

6. Тягло О. В. логіка з елементами курсу критичного мислення. – харків, Основа, 1998 – 152 с.